Полная версия

Главная arrow Экономика arrow Закономірності розвитку соціально-економіко-екологічної системи

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>

Розділ 2. Загальні умови розвитку Волочиського району

Фізико-географічне розташування

Волочимський райомн -- район на заході Хмельницької області. Центр -- місто Волочиськ (рис. 2.1). Площа району становить 1,1 тис. км.

Межує на півночі з Теофіпольським, на сході із Красилівським і Хмельницьким, на півдні з Городоцьким районами Хмельницької області, на заході з Тернопільською областю (Лановецький і Підволочиський райони).

Територія Волочиського району розташована в центрально-західній частині Хмельницької області, в зоні правобережного лісостепу і входить до складу Волино-Подільського плато.

Рельєф широкохвилястий, средньорозчленований значною кількістю балок та улоговин.

Найвища точка знаходиться на Авратинькій височині і досягає 350 метрів нд рівнем моря. Звідси беруть початок сновні річки Поділля: Пвдений Буг, Случ, а також їх притоки. Найнижча місцевість в долині річки Грабаки, вона досягає 277-298 метрів над рівнем моря.

Рис. 2.1 Карта Волочиського району Хмельницької області

Кліматичні умови

Територія району має помірно-континентальний клімат з теплим літом, м'якою зимою і достатньою кількістю опадів.

Середньорічна температура повітря коливається від 6,8°С в північній і центральній частинах району, до 7,3°С - в південній. Влітку найвищі середні температури повітря спостерігаються в південній частині району (18,8°-19,3°С), а найнижчі - в північній (18,5°С) і західній (18,3°С). Середні січневі температури повітря найнижчі в центральній частині району (-5,4°С). Дещо вищі вони в північній частині (-5,5°С), а особливо - в південній

(-0,5°С).

На території району випадає достатня кількість опадів (530-670 мм). Найбільше їх на півночі, найменше - на півдні. Найбільша кількість опадів випадає влітку, найменша - взимку. В літній період часто бувають зливи, грози, іноді - град.

Протягом року над територією району дмуть переважно північно-західні і північно-східні вітри. Вони мають і найбільшу швидкість. Влітку переважають північно-західні і західні вітри, а взимку - північно-західні і південно-східні. Взимку їх швидкість більша, ніж улітку. Кількість днів з тихою погодою влітку майже в півтора раза більша, ніж узимку.

Характеристика грунтового покриву

Найпоширинішими грунтами району є чорноземи типові та чорноземи опідзолені (рис. 2.2).

Чорноземи типові поділяють на мало- і середньогумусні. Кількість мулистих частинок збільшується. Ці ґрунти добре оструктурені, насичені гідроксидами кальцію і магнію. Реакція ґрунтового розчину нейтральна або слабокисла. Гумусовий шар досягає близько 85-100 см. Чорноземи вилуговані є малоструктурними і за гранулометричним складом переважно крупнопилувато-легкосуглинковими. Вони залягають на знижених елементах рельєфу, де сильніше промиваються і вилуговуються. У зв'язку з цим погіршуються їхні фізичні та біологічні властивості, що перешкоджає нормальному розвитку рослин. У чорноземах вилугованих зменшується вміст гумусу, зростає кислотність ґрунтового розчину через вимивання карбонатів і заміну іонів Са2+ і Mg2+ на іони Н+.

Чорноземи опідзолені мають вторинне походження; вони утворилися з колишніх чорноземів у результаті опідзолення останніх під пологом лісу. Вони поєднують у собі ознаки чорноземів і підзолистих грунтів. Від перших ці грунти успадкували значну гумусованість та кротовинність профілю -- релікт життєдіяльності степових землерийних тварин, переважно ховрахів. Наступний підзолистий процес ґрунтоутворення, який розвивався під впливом лісу, зумовив вилуженість цих грунтів від карбонатів, їхню кислотність і значну диференціацію профілю на горизонти вимивання і вмивання колоїдів.

Чорноземи опідзолені порівняно з темно-сірими опідзоленими грунтами характерні інтенсивнішою і глибшою гумусованістю і менш виявленими ознаками опідзолення. Їхній однорідний гумусовий горизонт (Не) здебільшого сягає глибини 40 см, а перехідний (Нрі) -- 60-70 см.

Ці грунти найбільш глибокі, добре гумусовані і вилужені від карбонатів (200 см і більше) на вододілах Опілля. Тут вони часто поверхнево слабо оглеєні.

За механічним складом грунти цієї групи є грубопилувато-легкосуглинковими, але дещо важчими, піж сірі опідзолені. Серед чорноземів опідзолених трапляються зрідка пилувато-середньосуглинкові різновиди; їхні фізичні властивості, зокрема структурність, кращі, ніж у сірих опідзолених.

Карта ґрунтів Хмельницької області

Рис. 2.2 Карта ґрунтів Хмельницької області

  • 1- дерново-підзолисті;
  • 2- ясно-сірі і сірі лісові;
  • 3- темно-сірі опідзолені;
  • 4- чорноземи опідзолені;
  • 5- чорноземи типові малогумусні і слабогумусовані;
  • 6- лучні, лучно-болотні та болотні;
  • 7- торфово-болотні і торфяники низинні.
 
Перейти к загрузке файла
<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>