Полная версия

Главная arrow Философия arrow Основи філософії

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>

Наука в системі техногенної цивілізації.

Техногенна цивілізація виникла в європейському регіоні в XVII--XVIII ст. в епоху першої промислової революції, становлення науки Нового часу, ранніх буржуазних революцій. Проте її культурні передумови закладались набагато раніше і були пов'язані з розвитком європейської культури. То були досвід демократії античного поліса та становлення в його культурі різних філософських систем і перших зразків теоретичної науки, а пізніше -- сформована в епоху європейського середньовіччя християнська традиція з її уявленнями про людську індивідуальність, концепцією моралі й розумінням людського розуму як такого, що створений за образом і подобою божественного і тому здатний до раціонального осягання сенсу буття. Техногенна цивілізація проходить 3 стадії розвитку: передіндустріальну, індустріальну, постіндустріальну. Суспільства техногенної цивілізації зорієнтовані на швидкий прогрес на ґрунті змін у техніці й технологіях завдяки систематичному застосуванню в виробництві наукових знань.

Техногенна цивілізація характеризується інтенсивним розвитком історії, часовим існуванням, швидким темпом соціальних змін та зміною системи цінностей. Цінністю вважається сама інновація, оригінальність, взагалі нове. На одному з найвищих місць в ієрархії цінностей опиняється автономія особи, що традиційному сус-ву взагалі невластива. ( у традиційних сусп.. особа реалізується лише через приналежність до якої-небудь певної корпорації).

У ТЦ науково-технічний прогрес змінює типи спілк-ня, форми комунікації Л, типи осіб, спосіб життя. В результаті виникає чітко виражена спрямованість прогресу з орієнтацією на майбутнє. Для культури техногенних сус-в хар-не уявлення про незворотний історичний час, який тече від минулого через сьогодення в майбутнє. В трад-их культурах домінувало інше розуміння: час циклічний, світ періодично повертається до вихідного. У трад-их культурах вважалося, що "золоте ст" вже пройдено.

ТЦ існує ледве більше 300 років, але вона виявилася дуже динамічною, рухливою, агресивною: вона пригнічує, підпорядковує собі, перевертає, буквально поглинає традиційні суспільства і їх культури. Ідея перетворення світу і підпорядкування людиною природи була домінантою в культурі ТЦ на всіх етапах її історії.

Перетворююча діяльність розглядається тут як головне призначення Л. Діяльнісно-активній ідеал відношення Л до прир. поширюється потім і на сферу соц-их стосунків. З розумінням діяльності і призначення людини тісно зв'язаний 2-ий важливий аспект ціннісних і світоглядних орієнтацій, який характерний для культури техногенного світу, - розуміння природи, як впорядкованого, закономірно влаштованого поля, в якому розумна істота, що пізнала закони природи, здатна здійснити свою владу над зовн-ми процесами і об'єктами, поставити їх під свій контроль. Треба лише винайти технологію, щоб штучно змінити природний процес і поставити його на службу Л. Л, змінюючи прир, стає творцем.

Інформаційне техногенне суспільство характеризується також тим, що: головним виробничим есурсом є інформація, пріоритет належить не робітникам, а інженерам та вченим, удосконалення сфери знання відбувається за рахунок застосування абстрактних моделей і системного аналізу, перетворенням виробництва «ноу-хау», особливо інформаційних технологій у ключовий чинник наукового та економічного прогресу, бурхливий розвиток сфери послуг, однієї із вагомих причин якого, є істотне зростання прибутків населення.

Наука у техногенному суспільстві відіграє двоїсту роль.

  • 1) З урахуванням цінностей ТЦ, його діяльнісного характеру, науково-технічний погляд на світ має особливу значущість. Він створює впевненість у тому, що людина зможе, розкривши закони природи та соціального життя, регулювати природні та соціальні процеси відповідно до своїх цілей. Тому сприймається як необхідна умова процвітання і прогресу. Наукова раціональність має надзвичайну цінність, тому що пізнання світу є умовою його перетворення. Така цінність у сукупності з її активним впливом на інші сфери культури стають характерними ознаками ТЦ.
  • 2) Негативні прояви застосування науки, який пов'язані з появою зброї масового знищення, екологічною кризою, збереження незмінності людської особистості як біосоціальної структури.
  • 2.1. Виживання в умовах наявності ядерної та біологічної зброї. Цей сумний висновок був "побічним ефектом" науково-технічного прогресу, що відкриває нові можливості для розвитку військової техніки. Проблема знищення людства і всього живого. Діяльність людини ставить під загрозу її ж існування.
  • 2.2. Поглиблення екологічної кризи в глобальних масштабах. Два аспекти людського існування - як частини природи і як діяльної істоти, що перетворює природу, - переходять у фазу конфліктного зіткнення.
  • 2.3. Проблема збереження людської особистості як біосоціальної структури в умовах зростання різнобічних процесів відчуження. Цю глобальну проблему іноді позначають як сучасну антропологічну кризу. Людина, ускладнюючи свій світ, дедалі частіше викликає до життя такі сили, які вона вже не контролює і які стають далекими її природі. Чим більше перетворюється світ, тим більше виникає непередбачуваних соціальних факторів, які, у свою чергу, починають формувати структури, що радикально змінюють людське життя, мабуть, погіршуючи його. Ще в 60-ті роки XX ст. філософ Г. Маркузе констатував як один з наслідків сучасного техногенного розвитку виникнення "одновимірної людини" як продукту масової культури. Прискорений розвиток техногенної цивілізації робить досить складною проблему соціалізації й формування особистості.

Як наслідок, з'являються антисциєнтистські концепції що покладають на науку і її технологічне застосування відповідальність за зростання глобальних проблем. Крайній антисцієнтизм з його вимогами обмежити й навіть загальмувати науково-технічний прогрес, по суті, пропонує повернення до традиційних суспільств. Але таким шляхом у сучасних умовах неможливо вирішити проблему забезпечення постійно зростаючого населення елементарними життєвими благами. Вихід полягає не у відмові від науково-технічного розвитку, а в додаванні до нього гуманістичного виміру, що, у свою чергу, висуває проблему нового типу наукової раціональності, який би містив явні гуманістичні орієнтири й цінності.

 
Перейти к загрузке файла
<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>