Полная версия

Главная arrow Философия arrow Основи філософії

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>

Дискурс як філософське явище.

ПОНЯТТЯ Дискурс- це ведення бесіди, розмови(вжив-ся в логіці, суч філ-ї та новій європ метафіз) В філ-ї дискурс- це вид пізнання, який опосерядков наяв-тю заг норм чуттєвості та розуму. В суч філ-ї дискурс - це розумова бесіда, мовне спілкування, мовленнева практика, яку культивує б-я спільнота. Ця практика опосерядков наяв-тю лігвістич знаків, соц інститутів, культур символів.

Під дискурсом більшість теоретиків розуміють аргументативну комунікацію, що здійснюється за конкретними правилами. Причому трансцендентально-прагматичний інтерес до дискурсу відрізняється від герменевтичного. Якщо говорити про емансипуючу роль дискурсу, то, по-перше, він виступає засобом соціалізації, навчання та виховання, завдяки йому відбувається підвищення компетентності та інтерсуб'єктивності. По-друге, дискурс, як форма комунікації, втягує людей в дискусію, у рамках якої відбувається розуміння позиції інших, взаємна критика, прийняття чи неприйняття позиції іншого. По-третє, дискурс сприяє залученню суб'єктів до відтворення власної позиції, яка проходить не меншу перевірку, ніж ідеї прийняті в загальній дискусії. По-четверте, дискурс сприяє досягненню консенсусу на основі відкритості.

Дискурс визнає за особою здатність обґрунтувати мотиви своїх дій та вчинків, виправдати їх шляхом пояснення (аргументацією) або інтерпретацією (сенсовністю). У процесі дискурсу зґясовується відповідь на питання про те, що саме стоїть на заваді взаємодії. Оскільки дискурс має мету відновити взаєморозуміння для здійснення взаємодії, то згоди досягають тільки у сфері інтерсубґєктивності. На думку Ю. Габермаса, кожна людина із здоровим глуздом може вийти з проблемних ситуацій за допомогою дискурсу. Його результативність залежать як від умов, так і від інтуїтивних очікувань. Водночас успішність дискурсу вимагає від його учасників оволодіння «комунікативною компетентністю». Вона є передумовою того, що, завдяки умінням особистості, комунікація не буде спотвореною. Комунікативні дії на основі згоди не дозволяють маніпулювати особистістю. Річ у тім, що дискурс ведеться стосовно стану справ, який може бути кращим або гіршим, а також рекомендацій і застережень, які можуть бути як слушними, так і помилковими. Тому комунікативні дії завжди опосередковані моральною метою. Дискурс відбувається: тоді коли виникають відповіді на питання; коли кожна сторона показує своє відношення до справи;коли вказується на закономірності та аномалії; немає конвенції (домовленості);в дискурсі існує все (від нісенітниці до інтелект революції); Для підтвердження та розвитку етики дискурсу Габермас використовує поняття «коструктивне навчання», розроблене Піаже та Кольбергом. В результаті він формулює ключовий принцип етики дискурсу: кожна норма повинна відповідати тій умові, щоб прямі та побічні дії, які працюватимуть для задоволення інтересів кожного окремого індивіда, могли без якого-небудь примусу бути прийняті всіма, кого вони стосуються. Сформований принцип містить три компоненти:

а) когнітивізм - передбачає розв'язання морально-етичних проблем через раціональне обговорення та аргументацію; б) універсалізм - кожен учасник дискусії принципово здатний прийти до однакового з іншими судження щодо норм дії; (логічна реконструкція правил дискурсу + певні процедурні правила досягнення взаєморозуміння, які водночас логічні та етичні) в) формалізм - елімінує ціннісні орієнтири, але залишає нормативні питання щодо справедливості, які можуть бути розв'язані в процесі дискусії.

 
Перейти к загрузке файла
<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>