Полная версия

Главная arrow Философия arrow Основи філософії

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>

Феномен соціального.

Треба розрізняти суспільне - природнє; та соціальне - штучне; Суспільне - існує об'єктивно незалежно від нашої свідомості. А соціальне об'єктивується нашою свідомістю. Суспільне і соціальне це одне поняття, але з різних сторін. Для конкретної людини найголовнішим є усвідомлення того, що суспільство -- це її (людини) природно-духовне буття, її існування в предметно-соціальному середовищі. Саме такий вимір суспільства найяскравіше демонструють поняття «суспільне» і «соціальне». Суспільне -- це реальність відносин, які створені людьми в суспільстві. Ця реальність виникає природно, об'єктивно, незалежно від волі і свідомості окремого індивіда. Люди з необхідністю творять «суспільне», вступаючи у низку економічних, політичних, культурних та інших відносин, бо природно прагнуть задовольнити свої основні інстинкти, природно посіяний інтерес і природно окреслені потреби. Суспільне, як базисні, первинні відносини у суспільстві, має інший характер існування. У суспільстві виникають і такі відносини, коли люди намагаються досягнути спеціальної цілі, коли вони хочуть саморелізуватись саме так, а не інакше. Тобто у суспільному як у природному процесі починає виникати нерозривно пов'язане з ним соціальне.

Соціальне -- це реальність відносин, які витворюються особистостями, групами людей, суспільними інститутами. В системі відношення «суспільне»--«соціальне», як у будь-якій взаємодії, з філософської точки зору, виникає питання первинності--вторинності. У цьому аспекті необхідно підкреслити, що в реальному суспільстві ієрархія «визначального» і того, що ним визначається (у нашому випадку: «суспільне»--«соціальне»), переростає у їх взаємодію, де причина і наслідок міняються місцями. Тобто природний процес розвитку людини набуває у системі суспільних відносин свого вищого рівня -- соціального. Людина у натуральний процес відносин починає вносити корективи особистого плану. Тому соціальне наділяє людську діяльність конкретними характеристиками і створює для неї особливий, просторово-часовий вимір. Тут «простір--час» як форма буття і є, по суті справи, -- порядок соціального буття. Тому ми можемо інакше подивитися на саме соціальне. Соціальне як реальність виникає тоді, коли «простір--час» як абстрактна форма наповнюється конкретними суспільними відносинами. Суспільні відносини проявляються не тільки через задоволення потреб, а, насамперед, у якості необхідності реалізації інтересів носіїв цих відносин (особистостей, соціальних груп тощо). Інтереси людей можуть збігатись, а можуть бути невідповідними. Тому соціальне існує як просторово-часова єдність інтересів, що характеризується відносинами співробітництва, солідарності, або може існувати як таке, що включає в себе непримиренні, такі, що не піддаються розв'язанню, суперечності, конфлікти. Історія свідчить, що соціальне, в якому суспільні групи, класи протистоять одне одному, як, наприклад, раби і рабовласники, феодали і кріпосні, капіталісти і наймані робітники, завжди відзначалося зіткненнями інтересів, народжувало антагонізми. Відтворення у просторово-часовому соціального означає одночасно і відтворення притаманних йому суперечностей. Той чи інший спосіб розв'язання цих суперечностей вказує на те, що прийнято називати соціальною динамікою, або зміною одного соціуму іншим. Поняття соціум виникає якраз у зв'язку із тим, що «суспільне» і «соціальне» показують, що суспільство обов'язково трансформується у своєму розвитку, у конкретну форму свого існування. Отже, соціум -- це соціалізоване суспільство.

 
Перейти к загрузке файла
<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>