Полная версия

Главная arrow Философия arrow Основи філософії

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. З допомогою словника дайте визначення поняттям: релігієзнавство, релігія, релігійна свідомість, культ, богослов'я, Бог.

Завдання 2. Законспектувати уривки з праці Гегеля «Філософія права» і обґрунтувати відповіді на запитання:

  • * в чому ви вбачаєте філософський зміст релігії?
  • * що становить основний атрибут релігії?
  • * в чому ви вбачаєте філософський зміст держави?
  • * в чому філософське розуміння протилежності держави і релігії.

«Релігія має своїм змістом абсолютну істину і тим самим до царини релігії належать вищі переконання. В якості споглядання, почуття, уявлюваного пізнання, що має своїм предметом Бога як необмежену основу і причину, від якої все залежить, релігія містить у собі вимогу, щоб усе осягалося в такому аспекті і знаходило в ньому своє підтвердження, виправдання, достовірність.

Однак оскільки релігія, якщо вона істинна, не спрямована негативно і полемічно проти держави, а, навпаки, визнає і стверджує її, вона має для себе свій стан і вираження. Її культ полягає у діях і вченні: для цього у неї є спроба у володіннях і власності, а також у індивідах, які присвячують себе служінню общині. Тим самим між державою і церковною общиною виникає певне відношення. Визначення цього відношення просте. За логікою речей держава виконує свій обов'язок щодо общин, усіма засобами сприяючи їй і надаючи їй захист у здійсненні її релігійної мети.

Релігія має своїм загальним предметом істинне, але має його як даний зміст, пізнаний у своїх основних визначеннях не за посередництвом мислення і понять; також і відношення індивіду до цього предмету є зобов'язанням, що ґрунтується на авторитеті, а свідчення власного духу і серця, в чому міститься момент свободи, є віра і почуття.

Саме філософське розуміння пізнає, що держава і церква є протилежними одне одному не за змістом істини і розумності, а за відмінністю форми. Тому якщо церква переходить до навчання (існували і існують церкви, які обмежуються культом; інші, в яких він являє собою головне, а навчання і більш освічена свідомість - лише дещо другорядне) і її навчання розповсюджується на об'єктивні основоположення, на думки про моральне і розумне, то в цьому своєму вияві вона безпосередньо переходить в царину держави. У порівнянні з її вірою і її авторитетом в царині морального права, законів, установ, у порівнянні із її суб'єктивним переконанням держава виступає як знаюча: згідно із її принципом, зміст суттєво не залишається у формі почуття і віри, а належить певній думці.

Суттєвою приналежністю завершеної держави є свідомість мислення, тому держава знає, що вона хоче і знає, як це мислене. Так як знання має своє місце в державі, то наука також має його тут, а не в церкві. Держава є розвиненим духом і висуває свої моменти при світлі свідомості: завдяки тому, що те, що міститься в ідеї, виступає назовні, в предметність, держава являє себе як конечне, як царину світського, між тим, як релігія являє себе як царину безконечного.

Держава може мати потребу в релігії, у вірі. Але суттєва відмінність держави від релігії зберігається і полягає в тому, що її (держави) вимоги мають правового обов'язку і що душевний стан, за якого ця вимога буде виконаною, державі є байдужою. Сферою релігії, навпаки, є внутрішня налаштованість внутрішнього життя. Наступна відмінність, що пов'язана з попередніми, полягає в тому, що зміст релігії є і залишається таємницею, і його ґрунтом тим самим є душа, почуття і уявлення. На цьому ґрунті все має форму суб'єктивності; держава навпаки, здійснює себе і надає своїм визначенням міцного наявного буття.

(Гегель. Философия права. - М., 1990. - С. 294-307.)

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

  • 1. Академічне релігієзнавство. Підручник / За наук. ред. проф. А.Колодного. - К., 2000. - С.122-166, 175-202, 295-324, 479-614.
  • 2. Аляєв Г.Є., Горбань О.В. Лекції з релігієзнавства: Навчальний посібник - К., 1995. - С. 4-10.
  • 3. Гудима А.М. Релігієзнавство: Навчально-методичний посібник/ - Тернопіль, 2000. - С. 2-37.
  • 4. Історія світової думки: Хрестоматія / Авт. та упор. В.І.Лубський, В.М.Козленко, Т.Г.Горбаченко. - К., 1999. - С.296-300.
  • 5. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. - К., 1997. - С. 5-20.
  • 6. Релігієзнавство: Навчальний посібник / Рибачук М.Ф., Кирюшко М.І. - К., 1997. - С. 3-31.
  • 7. Релігієзнавство: Підручник / За ред. В.І.Лубського, В.І.Теремка. - К., 2000. - С. 7-40.
  • 8. Релігієзнавство: Підручник / За ред. М.М.Заковича. - К., 2000. - С.2-33.
  • 9. Релігієзнавство: Підручник / За ред. О.П.Сидоренка. - К., 2007. - С.15-30.
  • 10. Сініцина А.В., Татарин Я.Г. Філософія: науково-практичні орієнтири. - Ів.-Фр., 2010. - C. 9-23.
  • 11. Ходькова Л.П. Релігієзнавство: Навчальний посібник. - Львів, 2000. - С. 7-27.
 
Перейти к загрузке файла
<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>