Полная версия

Главная arrow Медицина arrow Акушерство і гінекологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>

Гідронефроз нирок

Гідронефроз -- захворювання, що виникає як наслідок порушення відтоку сечі. Характеризується розширенням миски, застоєм у ній сечі і атрофією паренхіми нирки.

Перш, ніж дозволити вагітність жінці із гідронефрозом, слід з'ясувати стан функції нирок і наявність у них інфекції.

Переривання вагітності показане при двобічному гідронефрозі, гідронефрозі єдиної нирки, навіть, якщо функція її збережена, при однобічному гідронефрозі, що супроводжується азотемією або пієлонефритом, які погано піддаються лікуванню.

Єдина нирка

Ця патологія, чи то вроджена, чи після нефректомії не є протипоказанням для вагітності. Протипоказання можуть виникнути, якщо функція нирки різко знижена, особливо при наявності азотемії чи гіпертензії, а також туберкульозі та пієлонефриті єдиної нирки.

При аномаліях розміщення нирок вагітність не протипоказана.

Анемія і вагітність

Серед захворювань крові у вагітних найчастіше зустрічається анемія. Анемією вважають такий стан, коли гемоглобін знижується до 110 г/л і менше. У переважній більшості випадків це супроводжується падінням кількості еритроцитів. Крім визначення рівня гемоглобіну та еритроцитів слід звертати увагу на гематокрит, тому що у вагітних жінок об'єм циркулюючої крові збільшується, в основному, за рахунок плазми. З цієї причини розвивається фізіологічне зниження гематокриту.

При анемії порушується основна функція еритроцитів -- постачання тканин організму киснем, що призводить до гіпоксії.

У 90 % випадків усіх анемій зустрічається залізодефіцитна анемія.

Щомісячна втрата заліза з менструальною кров'ю, нераціональна дієта, порушення всмоктування заліза в шлунково-кишковому тракті призводить до того, що анемія нерідко буває ще до вагітності. У зв'язку із збільшенням об'єму еритроцитів вагітної, потребою плода в залізі, витрати перевищують його запаси у матері, і розвивається залізодефіцитна анемія. При фізіологічній одноплідній вагітності потреби матері у залізі складають близько 800 мг, з яких 300 мг використовується плодом і плацентою і 500 мг витрачається на збільшення маси материнського гемоглобіну. Частина заліза втрачається через шкіру, сечу і кишківник. З кожною вагітністю жінка втрачає 500 мг заліза, тому повторні вагітності, особливо з інтервалом менше 2-х років посилюють дефіцит заліза у матері.

Загальноприйнято розрізняти анемію вагітних, яка виникає під час вагітності, ускладнює її і минає після завершення вагітності і поєднання вагітності та анемії, яка мала місце до вагітності. Справжня залізодефіцитна анемія вагітних розвивається, як правило, після 20 тижнів вагітності.

Клініка анемії проявляється нездужанням, іноді задишкою, запамороченням при незначному фізичному навантаженні. Іноді бувають запаморочення, миготіння «мушок» перед очима. При об'єктивному дослідженні виявляють блідість, тахікардію, деколи легкий систолічний шум у проекції легеневої артерії. Проте нерідко стан буває компенсованим, і вагітна почуває себе добре, незважаючи на анемію.

Залізодефіцитна анемія у матері призводить до гіпоксії, гіпотрофії та анемії плоду. Крім того, при цій патології досить часто виникають пізні гестози, передчасне переривання вагітності, несвоєчасне вилиття навколоплідних вод, слабкість пологових сил та інші.

Лікування анемії полягає у призначенні пероральних препаратів (сульфат заліза 325 мг на день, тардіферон, феррогра-думет та ін.). Лише непереносимість оральних препаратів заліза або погане їх всмоктування в кишечнику може бути показанням до парентерального введення препаратів заліза (фербітол, феррум-лек).

Призначення препаратів, що стимулюють кровотворення, наприклад, вітаміну В12, при залізодефіцитній анемії нераціональне.

Гемотрансфузії для лікування анемії нераціональні, тому що вони призводять лише до тимчасового підвищення рівня гемоглобіну, а утилізація заліза при цьому незначна. Разом з тим, зростає ризик імунізації вагітних, що пізніше може стати причиною викиднів, передчасних пологів та гемолітичної хвороби новонародженого. При лікуванні препаратами заліза ефект проявляється чере 3-4 тижні, а самопочуття покращується вже через 5-6 днів після початку лікування. Після нормалізації показників гемоглобіну слід проводити підтримуючу терапію 3-4 тижні малими дозами.

Профілактика полягає у раціональному харчуванні, а також призначенні залізовмісних препаратів жінкам групи високого ризику виникнення анемії (ті, хто раніше хворів анемією, хто багато і часто народжує).

Мегалобластична (перніциозна, вітамін В12 - дефіцитна анемія) у жінок нашої країни буває рідко. Частіше розвивається мегалобластична анемія, причиною якої є дефіцит фолієвої кислоти. Розвивається вона частіше у ІІІ-му триместрі, нерідко перед пологами. Характерно, що анемія рідко буває вираженою (Нв 100-80 г/л) і не піддається лікуванню препаратами заліза. Зниження кількості еритроцитів більш виражене, ніж гемоглобіну.

При фолієво-дефіцитній анемії можуть спостерігатися втомлюваність, анорексія, психічна депресія. Зустрічаються також глосит, гінгівіт, блювання, діарея. Вагітність при фолієво-дефіцитній анемії може ускладнюватись викиднями, вторинними інфекціями, відшаруванням плаценти, передчасними пологами. Лікування полягає у призначенні 1 мг фолієвої кислоти щоденно до досягнення гематологічної ремісії, а також повноцінної дієти, що включає свіжі овочі, печінку, фрукти, горіхи, сир.

У групі ризику (ті, хто багато народжував, з викиднями в анамнезі, при багатоплідді) з ІІ-го триместру вагітності з метою профілактики слід призначати фолієву кислоту по 15 мг на добу.

Інші види анемії зустрічаються рідко.

 
Перейти к загрузке файла
<<   СОДЕРЖАНИЕ   >>