Полная версия

Главная arrow История arrow "Перебудова" та розпад СРСР (1985-1991)

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


"Перебудова" та розпад СРСР (1985-1991)


Розпаду СРСР передували декілька основних причин. І. Криза соціальної сфери наприкінці перебудови:

  • o станом на 1988 р. рівень життя народних мас значно погіршився;
  • o гострою залишалася житлова проблема;
  • o різко підвищилися ціни на товари першої необхідності (за 1990 р. - у 8 разів).

Отже, перебудова, для якої були всі необхідні передумови (науково-технічний потенціал, величезні запаси природних ресурсів, висококваліфіковані кадри фахівців у всіх галузях народного господарства) призвела до розпаду унітарної держави, хоча мала на меті 'й зміцнення.

Такий перебіг подій - закономірне явище. Концепція перебудови від початку містила серйозні суперечності. Вона намагалася поєднати:

  • 1) централізоване планування з ринковими відносинами;
  • 2) збереження монополії КПРС на владу з демократизацією та політичним плюралізмом;
  • 3) зміцнення унітарної держави з розширенням прав республік.

Тому перебудова мала такі наслідки:

  • 1) в економічній сфері половинчасте реформування не тільки не стабілізувало розвиток народного господарства, а й ще більше його розбалансувало;
  • 2) у політичній сфері непослідовні реформи, часто суперечливі, спричинили розкол суспільства, жорстке протистояння між реформаторами і консервативними силами. Консерватори вбачали в перебудові загрозу своїм інтересам. Оплотом цих сил були партійні апарати всіх рівнів. Системна криза призвела до розбіжностей в інтересах республік і центру.

Отже, основні причини краху перебудови такі:

  • 1) відсутність чіткої стратегії перебудовних процесів та пов'язаних із цим серйозних прорахунків у зовнішній і внутрішній політиці;
  • 2) відсутність надійної президентської команди М. Горбачова, його нерішучість і непослідовність у проведенні основних політичних та економічних реформ; неприпустимо низький інтелектуальний рівень керівників компартії та держави;
  • 3) шалений опір перебудові старого партійно-державного апарату;
  • 4) конфлікт між тоталітарною системою і прагненням народів СРСР до демократії й національного самовизначення;
  • 5) поразка СРСР в ідеологічному і психологічному протистоянні із Заходом.

Значення перебудови полягає у такому:

  • 1) вона відкрила Україні шлях до самостійності;
  • 2) сприяла створенню і розбудові нової демократичної держави;
  • 3) сприяла пробудженню національної свідомості українського народу.

II. Наслідки "нового політичного мислення" керівництва Радянського Союзу в міжнародних відносинах.

У період перебудови нове радянське керівництво відмовилося від традиційних пріоритетів СРСР у зовнішній політиці, що привело до значних змін у міжнародних відносинах.

Основні принципи "нового політичного мислення" такі:

  • 1) відмова від твердження про поділ світу на дві протилежні суспільно-політичні системи;
  • 2) визнання світу єдиним і взаємозалежним;
  • 3) відмова від принципу пролетарського інтернаціоналізму;
  • 4) визнання пріоритету загальнолюдських цінностей.

Внаслідок реалістичного підходу радянського керівництва до вирішення міжнародних проблем:

  • 1) відбулося пом'якшення напруженості між Сходом і Заходом;
  • 2) почався процес роззброєння;
  • 8) було врегульовано "німецьку проблему";
  • 4) припинилося втручання СРСР у справи інших країн, що створило умови для вибору ними власного шляху розвитку. 1990 p. М. Горбачову присуджено Нобелівську премію миру за новий зовнішньополітичний курс.

Характерні риси нового етапу радянської дипломатії

  • 1. Відбувалися щорічні зустрічі М. Горбачова з президентами США Р. Рейганом і Дж. Бушем.
  • o Переговори на найвищому рівні у Женеві (листопад 1985 p.), Рейк'явіку (жовтень 1986 p.). Ці переговори були успішними і продемонстрували можливість глибоких змін у радянсько-американських відносинах.
  • o 8 грудня 1987 р. у Вашингтоні було підписано Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності між СРСР і США. Американська сторона зобов'язувалася демонтувати і знищити 869 ракет, радянська - 1752.
  • o У липні 1991 р. між СРСР і США було укладено угоду про обмеження стратегічних озброєнь.
  • 2. Радянське керівництво пішло на припинення інтервенції в Афганістані. Виведення радянських військ з Афганістану почалося 15 травня 1988 р. і завершилося 15 лютого 1989 р. Війна дорого коштувала Радянській армії - майже 14 тис. осіб -загинуло і 50 тис. було поранено (за офіційними даними); за підрахунками незалежних експертів- 50 тис. загинуло і 180 тис. поранено. Водночас радянські війська знищили понад мільйон афганців, зруйнували тисячі міст і сіл, змусили кілька мільйонів жителів залишити батьківщину і переселитися до Пакистану та Ірану. У вересні 1991 р. між США і СРСР було досягнуто домовленості про припинення постачання озброєнь до цієї країни. Проте в наступні роки в країні тривала громадянська війна, точилася жорстока боротьба між різними групами моджахедів.
  • 3. Велося відкрите обговорення в СРСР проблем взаємовідносин з країнами "третього світу".
  • o Радянські "воїни-інтернаціоналісти" брали участь у воєнних операціях більш як у 20 країнах Африки, Азії, Латинської Америки.
  • o "Ідеологічна допомога" країнам "соціалістичної орієнтації" за 20 років становила 700 млрд крб.
  • o СРСР був найбільшим постачальником зброї у світі (його частка в поставках зброї до інших країн на початку 80-х років становила 40 %). За даними американських експертів, у світі - близько 50 млн автоматів Калашникова.
  • 4. Радянське керівництво відмовилося від підтримки диктаторських режимів.

Воно припинило допомогу Іраку, засудило іракську агресію в Кувейті. СРСР не скористався у Раді Безпеки ООН правом вето, коли було ухвалено рішення про проведення операції "Буря в пустелі". Це дало змогу збройним силам 28 країн, які діяли під американським командуванням, визволити Кувейт і завдати поразки багдадському режимові.

5. Відбулися революції в країнах Східної Європи.

Тут посилилися масові народні рухи, які виступили за ліквідацію соціалізму. Це привело до розпаду комуністичного блоку в Східній Європі, але радянське керівництво не намагалося силою придушити ці рухи, визнавши право народів на вибір власного шляху розвитку. Відсутність загрози радянської інтервенції сприяла відновленню і зміцненню демократії в Польщі, Угорщині, Че-хословаччині, Болгарії, Румунії.

6. Нова позиція СРСР на міжнародній арені дала змогу вирішити "німецьку проблему".

У Східному Берліні, Дрездені, Лейпцигу в жовтні 1989 р. відбулися масові антикомуністичні демонстрації. 9 листопада 1989 р. влада була змушена відкрити кордон між НДР і Західним Берліном, було ліквідовано "берлінський мур". У лютому 1990 р. почалися переговори за формулою "2 + 4" (ФРН, НДР + США, СРСР, Велика Британія, Франція). 12 вересня 1990 р. внаслідок переговорів у Москві було укладено договір про врегулювання "німецького питання". Угода передбачала об'єднання НДР і ФРН в єдину державу і виведення 300-тисячного контингенту Радянської армії до кінця 1994 р. Значну частину цих військ згодом розмістили в Україні. З жовтня 1990 р. - дата возз'єднання Німеччини. Перестала існувати НДР і виникла єдина держава - Федеративна Республіка Німеччина.

7. У листопаді 1990 р. у Парижі відбулася зустріч країн - учасниць Наради з безпеки і співробітництва в Європі. СРСР підписав Паризьку хартію, в якій підтверджувалася необхідність дотримання країнами - учасницями НБСЄ гельсінкських принципів.

Отже, конкретні позитивні результати "нового політичного мислення" були свідченням реалістичного і цивілізованого підходу СРСР до вирішення міжнародних проблем. перебудова розпад радянський союз

Найважливішими результатами стали:

  • o зникнення радянської загрози;
  • o завершення "холодної війни".

Незважаючи на те, що ядерна загроза зникла, залишилася загроза застосування ядерної зброї в локальних конфліктах.

Вирішення всіх цих питань зовнішньої політики безпосередньо стосувалось України, адже в лавах Радянської армії було багато воїнів-українців. На території України знаходилась ядерна зброя, що становила безпосередню загрозу для самої України.